ПМС у підлітковому віці: що нормально, а що ні

Передменструальні симптоми вражають приблизно від 20 до 40 відсотків підлітків, які менструюють, настільки, що це помітно впливає на повсякденне функціонування, тоді як переважна більшість повідомляє про легші симптоми (Rapkin & Winer, 2009). Симптоми зазвичай з'являються за тиждень до менструації та зникають протягом одного-двох днів після початку кровотечі.

Здуття живота, болючість грудей, головний біль та легка втома є одними з найбільш часто повідомляних фізичних симптомів у передменструальний період. Вони виникають в результаті гормонального зсуву в кінці лютеїнової фази, коли рівень естрогену та прогестерону різко знижується перед початком менструації. У цей період також поширені спалахи акне, спричинені гормональними коливаннями, що впливають на активність сальних залоз шкіри.

Дратівливість, перепади настрою та підвищена чутливість до стресу – типові емоційні симптоми, пов’язані з передменструальною фазою. Також часто повідомляється про порушення сну, будь то труднощі із засинанням чи підвищена сонливість удень, що, ймовірно, пов’язано зі зниженням рівня прогестерону – гормону з легкими седативними властивостями.

Передменструальний дисфоричний розлад, більш важкий стан, що вражає приблизно від 3 до 8 відсотків менструюючих осіб, характеризується симптомами, достатньо інтенсивними, щоб суттєво порушити навчання, стосунки або повсякденне функціонування (Rapkin & Winer, 2009). Він відрізняється від типового ПМС не лише ступенем, але й часто наявністю більш виражених симптомів настрою, включаючи помітну депресію, тривогу або гнів, які здаються непропорційними звичайному темпераменту людини. Підлітка, у якого симптоми настільки сильні, що це призводить до пропусків шкільних днів, значних конфліктів з родиною чи друзями, що повторюються щомісяця, або думок про самопошкодження, пов'язаних саме з передменструальним періодом, слід обстежити лікарем, оскільки ці закономірності виходять за рамки того, що зазвичай вважається типовим ПМС.

Визначальною рисою ПМС, а також більш тяжкого передменструального дисфоричного розладу, є чіткий зв'язок з часом циклу. Симптоми повинні з'являтися за тиждень-десять днів до менструації та зникати протягом кількох днів після початку кровотечі. Емоційні або фізичні симптоми, які зберігаються протягом усього циклу, а не зосереджуються в цьому передменструальному вікні, свідчать про іншу основну проблему, а не саме про ПМС.

Регулярна фізична активність, достатній сон і зменшення споживання кофеїну за кілька днів до очікуваної менструації показали незначну користь для деяких людей у контролі передменструальних симптомів. Безрецептурні знеболювальні засоби усувають фізичні симптоми, такі як головний біль і спазми, тоді як відстеження циклів допомагає підлітку та її родині передбачити закономірність і відповідно спланувати свій графік, особливо під час шкільних дедлайнів або важливих подій.

Симптоми, які помітні, але піддаються контролю та зникають після початку менструації, зазвичай знаходяться в межах типового діапазону. Симптоми, достатньо серйозні, щоб щомісяця порушувати відвідування школи або стосунки, свідчать про закономірність, яку варто обговорити з лікарем.

Ні. Тяжкість симптомів значно варіюється, і значна частина підлітків майже не відчуває помітних передменструальних симптомів або взагалі не відчуває їх.

Так. Інтенсивність та тип симптомів можуть змінюватися, оскільки гормональні цикли стабілізуються протягом років після менархе, а подальші зміни іноді супроводжують інші зміни в житті, включаючи рівень стресу або початок прийому гормональних контрацептивів.

ПМС дуже різниться. Симптоми, які постійно заважають навчанню, стосункам або повсякденному життю, потребують професійної підтримки.